Останній вдих і видих цього літа.
За шпилі дому труться хмаринки́,
лякають дах ще сонячно прогрітий.
До вирію готові ластівки.
Пташки неначе чують і в останнє
така звучить довкола таїна́.
Задивишся і ніби проростаєш
ще раз, глибоко, як в нове життя...
Похнюпились травинка і квітинка,
мінорність наливає день-бокал -
звиває декупа́жем павутинка, -
і осінь через ночі інтервал...
Останнє все... згадається і зникне
ранковий світ - зірниці з-за хати́н...
Та до розлуки з любим я не звикну -
не звикну, що ти десь і не один!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446473
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Ліна Біла