[i]Чоловік може плакати лише з двох причин: нещасливе кохання та смерть.[/i]
[b] Султан Сулейман I[/b]
Коли у серці зроджена сльоза,
Омиє незворушності обличчя,-
Дається знати важкості лоза,
Яка вростає в мовчазне затишшя.
Коли знедоленість забувши ледь,
Осілі почуття сльоза вбирає,-
Для чоловіка пережиту смерть
Душевним болем в серці спогад крає.
Ось так, стійке до болю і страждань,
Чи до життя, заплутаного в сітку,
Є серце чоловіка, мов скрижаль,
Сльоза з якої виступає зрідка.
Впритул руці задумливе чоло
Похилиться, мов дерево вразливе.
Буває у житті інакше зло-
Кохання в серці є, та нещасливе.
Коли у серці зроджена сльоза,
У ньому ж і хорониться – не диво.
Бо сльози чоловіка не краса,
А радше біль, прихований чутливо.
Ось так і ти, сльозинка моїх снів,
Згасаєш в серці, чи в якимось ві́рші.
Я пережив причини твоїх днів.
І не з`являйсь. Прошу́, не треба більше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446286
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2013
автор: Oleg Kolibaba