Дощ за вікном і я згадав про тебе ,
А може й він зі мною сумував.
Знов сіре і похмуре стало небо
І дощ на серце смутку ще нагнав.
Накрив він землю власними сльозами,
Немов би знав він все про нас.
І сумував разом із нами,
Чи може плакав він за нас.
І притулившись до вікна щокою,
Я враз відчув,немов би покотилася сльоза.
На жаль реальність теж буває злою.
І полонить все більше знов твоя краса.
Чому так важко жить буває,
І не взаємна є любов ?
На жаль цього ніхто не знає,
Лиш дощ зі мною плаче знов.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2013
автор: arxangel