Таке далеке й миле із спогадів дитинство,
Неначе світ казковий крізь полум'я свічі,
Щоразу зазирає думками в королівство
Де люди вдень щасливі і мирно сплять вночі...
Це дивовижна правда, що має право жити,
Напевно романтична така моя душа,
І не існує міри, щоб все це оцінити,
Лиш тільки цінувати, Надію потіша...
Я уявив цю казку, чарівну й синьооку,
Та й вирішив податись у мандри навпрошки
Хоча б на один місяць, можливо, на півроку
В країну, де зірками усипані стежки...
А ще там чудернацькі великі й білі квіти
Зростають біля вікон у вигляді думок,
Чудові брами й двері постійно всі відкриті
Й тече посеред міста прозорих мрій струмок...
Там весело й цікаво, все неймовірно біле,
А почуття і вчинки - то чисті кришталі...
Я дякую натхненню, таке ти щире й миле,
Бажаю всім Вам щастя й Кохання на землі!
29.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445977
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2013
автор: Serg