- По-моєму, я померла.
- З чого ти це взяла?
- Не б’ється.
- Ну, тоді ти певно таки померла.
- А де тунель зі світлом вкінці?
- Наївна…
- Стій. А ти хто?
- Я? Смерть.
- Моя?
- Можна і так сказати. Смерть твоїх надій.
- Надія ж останньою помирає.
- Просто ти не здатна на любов і заплуталася в тому, в що вірити.
- То я наступна? Після Надії?
- Ні, якщо знайдеш Віру і Любов.
- А якщо не знайду?
- Ну, тоді сама знаєш. Та й нащо без них жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445925
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Красолька