Вічносвинцеве і похмуре небо,
Куди,куди мене ведеш ти?
Навіщо?Я ж тобі не треба,
Я тільки смертний-попіл врешті!
Вічносвинцеве,безсловесне небо,
Що хочеш ти мені сказати?
Навіщо? Я ж тобі не треба?
Прийшла пора ламати грати!
Де було Ти,коли хотів кричати?
Коли не мав я сил,щоб іти далі...
Коли хотів мовчати і вмирати,
Скажи богам,що люди не зі сталі!
МИ Ліплені з любові і печалі,
Із крові і плоті живої...
Скажи їм:люди не герої!
Вічносвинцеве і похмуре небо,
Навіщо ти мене до себе маниш?
Для чого?Я ж тобі не треба...
Мене ти безсумнівно спалиш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445850
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Той,що воює з вітряками