Жаданний дощ...але лише крапЕльки.
Хапає спраглими губами їх земля.
Смакує, як дитина карамельки.
Яка, наситившись, одразу засина.
Прийшов тайком, коли всі люди спали.
Дрімала тихо у задусі темна ніч.
Мрійливо в темінь зорі поринали.
Туман сягав деревам вище пліч.
Ось кілька крапель стукнуло у скло,
І потекли тоненькими рядками.
Але на серці зразу відлягло:
Не потривожусь марними думками.
Холодна мряка, цей туман осінній.
Це серцю треба просто пояснить,
Що плетені думки, як пелих диму,
І їх, як осінь, треба пережить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445438
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: Н-А-Д-І-Я