У глечику душі зоріє свічка болю...
Їй мерехтіння спомин додає,
Що відблиском колишньої любові
Кубло тривоги в моїм серці в’є.
Солодкі дні в орнаменті кохання
Коралями в долонях залягли
З любові першої. А може то остання?..
Які щасливі ми тоді були!
Розцвіченим шатром здіймались далі,
А хтивий вітер танцював балет.
Сталевий сум зривав буденні шалі
І одягав фіалковий жакет.
А сонце капелюх свій підіймало,
Трусило жовтим клоччям з голови
І нам тепла з карафки наливало.
Яку виймало десь із-під поли.
Свій клунок щастя ми удвох з тобою
Знесилено та радісно несли.
І раптом нас штовхнули до двобою -
Так шкірилися заздрості посли.
Підступні і облесливо манірні
Порожнім словом з розуму звели.
Перлини щастя у стосунках вірних
Розбили, а сліди всі розмелѝ.
І зимні дні настали в пору літа,
І ми блукали серед сірих мас.
Кохання ніжне стало сухоцвітом-
Гербарієм залишилось для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445165
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: Русалочка