Ось тихі подихи осінньої розмови:
Шепоче кошлата трава,
І сосни високі скриплять у мінорі,
В задумі дуби постава.
Над золотими шатами листків
Зіп'ялися гриби сонливі.
Напилися, зросли, порум'яніли
Опісля ранкової зливи.
Небесний чарує танок журавлів,
Що вже відлітають у вирій.
Печально дарують "кру-кру" вони
Своїй землі милій.
І холод вкриває усе навкруги,
Пахнуть парфуми лісу.
І гуси уже полишили ставки,
Осінь сповнена змістом.
© Дмитро Сич
Написаний ще в шкільні роки (2004 чи 2005 рік) і дотепер вельми тішить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445054
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: DIaMONd88