Із шкільних спогадів

Коли  я  маму  знову  бачу
На  фотографії  свою  в  альбомі
Таку  ще  юну,  зовсім  молоду  й  красиву
І  риси  на  обличчі  ще  дитячі,
Налиті  свіжістю  пухкі  немов  калина  губи,
Рум`янець  видно  на  щоках,
Що  червоніє  ледь  помітно
Знайомі  очі  голубі  неначе  небо
І  погляд  в  неї  безтурботний,
ніжний  і  ясний
Заплетене  в  косу  довге  волосся  русе
У  шкільну  форму  зодягнута
Я  бачу  в  ній  себе
Поволі  згадую  свою  тоді  я  школу
Свій  перший,  третій  і  дев`ятий  клас
І  випускний,  що  так  чекала  довго  я
Свої  помилки  і  переживання,
Свої  падіння,  взлети  й  почуття
І  однокласників  своїх,
Для  них  я  була  не  така  як  всі
в  своїх  переконаннях,
Відтоді  як  я  полюбила  Бога
І  стала  Біблію  читати,  слово  Боже
Моє  життя  відтоді  стало  іншим
І  поведінка  стала  відрізнятись,
Мене  не  завжди  розуміли  друзі
Бувало  навіть  що  і  насміхались,
Але  я  небоялася  сказати
Тепер  вже  іншу  свою  точку  зору
Для  мене  друзі  стали  лиш  знайомі,
Але  я  їх  любила  як  раніше,
Хоч  це  для  мене  було  і  нелегко.
Я  не  жалію  про  свої  переконання,
Про  помилки  і  взлети  що  були
Вони  мені  для  того  були  данні  ,
Щоб  я  сильнішою  в  житті  була  ,
Не  зупинялася  ,  коли  є  перешкоди  ,
А  несла  вістку  Божу  до  людей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: Nika 1085