А я жива... Живіша за будь- кого.
Хоч кров тоненько цівкою тече.
А я жива... Кричу я в небо,
Хоч йти з собою смерть мене зове.
А я жива?- спитаю в ночі
І зорям посміхнусь своїм.
А я жива?- спита відкривши очі
І не повірю я словам твоїм.
А я жива?- спита хоч вже й не треба,
Бо відповідь засіла в голові.
Що я жива, а значить комусь треба,
Щоб я ходила по Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Олена Орелецька