У рідному селищі ніч. На вокзалі
сиджу чужий.
Життя невеселе. Ні грошей, ні сала.
Та мушу жить.
На клаптику батьківськім пораюсь ревно,
немов дивак.
Тупцює і чубиться на чорноземах
народ-жебрак.
Наївні базари. Безплідні скандали.
Хмільний калим.
Вкраїну приспали новітні вандали
і продали.
Безлюдніє зала. Бомжа он прогнали.
Пора й мені.
Бабуся спитала, немов простогнала:
– Швіта, чи ні?
– Світає помалу.
– Й на тому шпашибі.
Взяла ціпок.
Над клунками стала... – реклама безсиллю.
– Піддай, шинок.
Котилась пероном картопля в кожушках.
Підснідав бомж.
Плетуться вагони. Стою непорушно.
І мріє дощ.
Скриплять незворушно вагони. А душу
стиска наркоз.
Увага! Громадяни України!
Ваш поїзд пішов. Доганяйте!
Чух-чух-чух-чух, ха-ха-ха-ха...
1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444795
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА