Доля – велосипед, що летить з гори,
А ти – за його кермом.
Не найкращої марки він і старий,
Та іншого не дано.
Мусиш минати ями, зсохлі корчі,
Боротися за кермо.
Ще й два янголи сваряться на плечі
Словами із мертвих мов.
Реалістична комп’ютерна гра.
Мовляв, унікальний шанс.
Ринг, де проти тебе така гора -
Це краще, ніж Tour de France.
Краще за найеротичніший сон,
Навіть за владу царів,
Це скеля, що в латексному трико
Відсіює слабаків.
Забороняю падати. Там ущент
Тебе розірвуть вітри.
Ти вільнолюбивий старий дисидент.
Принаймні, в очах гори.
Якщо ти вважаєш, що справді живеш
І рухаєшся вперед,
Хутчіш підіймайся, якщо і впадеш,
Приборкай велосипед.
P.S. Слабкість - це небажання вчитись та розвиватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443929
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2013
автор: Олександр Ткачинський