Ти давно вже бачиш
світ не своїми очима
Ти давно вже віриш
лише блакитним екранам.
Споглядаєш за всім
із свого теплого крісла
І тобі здається
що цього не так вже і мало.
Ти давно вже не маєш
власної думки.
І за тебе вирішують
дядьки із телеекрану.
Зубна паста неначе
міцні обладунки.
І міцна кава,
щоб випити зранку.
Ти давно вже їси
лише розкручені бренди,
Ти давно вже забув,
що колись на ринку
Купував сметану,
щоб зранку вареники
Разом із мамою
смачно поїсти.
Ти давно вже сидиш
в ненависному місті,
Ти давно вже плануєш
втекти куди далі.
І ти наче затвердився,
як особистість,
Але стати собою
не можеш ніяк ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443778
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.08.2013
автор: William Mirovich