Вони все чекають, що прийде їх час,
Все зирять – «таваріщ», чи «пан» ти.
Привиддями Берії бродять між нас
Затяті совки-окупанти.
Лютить їх і мова, і пісні могуть.
Їм в радість кремлівські куранти.
Мов діти нерідні на матір плюють,
Лобзаючи «старшого брата».
Історію нашу взяли в острогИ,
І спритно призначили ролі:
Хто за Україну – для них вороги,
Хто проти Вкраїни – герої.
За що ж так завзято Вітчизну клянуть
Ці люди, духовні мутанти,
Які народились і виросли тут,
А в суті своїй – окупанти.
О, земле, здвигнись, щоби дух клекотів
В байдужих, покірних, відсталих.
Ще вулиці звуть іменами катів.
Ще ідоли на п’єдесталах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443609
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2013
автор: Валерій Голуб