Церковця тиха і убога,
Така дрібнесенька, як мушка,
Що наче й не оселя Бога,
А лиш маленьке Боже вушко,
Щоб чути людські голоси,
Щоб мали йти куди просить
У Бога ласки люди добрі.
Сідає сонечко за обрій,
Вузенькі вікна золотить
Небесним золотом гарячим.
І так вона радіє, наче
Сам Бог її перехрестив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443484
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна