* * *
Юнацтва спомини квітчасті,
мов безкінечні рушники –
гаптовані стежини щастя
не розкодовані ніким.
На волі я, а чи в полоні,
та ще пожити, Боже, дай.
Хоч видно долю на долоні,
та сам попробуй розгадай.
Шурхочуть лебеді провісні,
несуть на крилах манускрипт.
Ще б розгадати їхню пісню
на вівтарі душевних рим.
Чи забарилася лебідка,
а чи зустріти не поспів?..
Юнацький спомин досі квітне
І чую благовісний спів.
В блакиті ніжній кутик тане.
Його згубити так боюсь!
От-от рясна весна настане.
І я дивлюсь-не надивлюсь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА