Лишайся. З своїми дурними жартами й безглуздими словами,
Ти можеш голосно гримнути дверима, а можеш і не йти,
Ридати я не буду, вбивати стіні посудом, душити їх руками,
Та вже коли розтрощиш – не з’єднати берегам мости.
Лишайся. Та не говори нічого вголос і я стану сильна,
Будь тут. З книжками Кафки та збіркою поезій Жадана,
Ти відчиняєш двері неквапливо, я від цього божевільна.
З’їдає нутрощі цей біль поволі. Я – не я. І ти - не ти, а сатана.
Лишайся. Залиши вініл «Бумбоксу» та всі диски «Океанів»,
Без тебе я боюся тиші, теплих вечорів й їдкої темноти,
Ти йдеш. В мені прокинулись й погасли тисячі вулканів.
Мовчу без сліз, без болі. Я в обіймах самоти…
Але в думках кричу: «Не йди!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443033
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2013
автор: Яна Янчік