Моє серце відірване від землі,
Повітряним змієм,
Нефіксованим ні до чого.
Його видно із Тауера,
Пірамід,
Його споглядає сфінкс.
Воно повне гелію,
Болі,
Чогось сипучого
І рідкого.
Моє серце висічене у граніт,
Власним уламком,
Відколеним у дитинстві.
Камінь стоїть на межі,
Ділить море і Кріт,
Весь час у вогні,
Розпеченим,
Розжареним,
Повним холоду,
Серцевини,
Криці.
Моє серце зліплене із волокон-крихт,
Зібраних після прощань,
Склеєних із пробачень.
Збільшується у об'ємі,
Згадуючи облич.
Зменшується у масі,
Від нездійснених передбачень.
Атрофується із душею,
Старіє з тілом.
Серце створене, щоб мовчати.
Бо до того воно терпіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442685
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: ДжоніПол