Виглядали батько й мати
Діточок із чужини.
На ослоні посідали,
Тиху бесіду вели.
Як були сини малими,
В колір темний бузини,
З домотканої тканини
Фарбували їм штани.
І закрійники, і швачки:
Все із власної руки.
З кирзи - чоботи на ноги,
То вже ближче до зими.
Та кожух, що повен вовни -
Не страшні тоді вітри.
І тріскучі всі морози
Не діймуть за ворітьми.
Вечорами у віконці
Місяченько та зірки.
Над столом пар від картоплі,
Гірочкою огірки.
Дружно діти всі ложками
Дзенькають в пусті миски.
Вишуканих страв не знали,
Гарно в гору й так росли.
Розійшлись помежи люди,
Розлетілись ластівки.
Усміхнулись батько й мати:
Господи, благослови!
10.08.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2013
автор: Валентина Ланевич