Сиджу у кімнаті одна…
По серцю тече гірка сльоза…
Не розумію, що сталось ураз…
Чому згадую її не раз?
Ті спогади ніколи не полишають…
Вони лиш серденько мені крають…
Її у снах моїх нема ніколи…
Блукаю там у безкрайнім полі…
Надіюсь на краще, бо життя триває…
Але її назавжди вже немає…
Та треба жити далі тут мені,
Бо на світі такі ми не одні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442519
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.08.2013
автор: Meriel