Це концентричне коло життя
Поступово звужує круг,
Петля на петлі,
Радіуси менше сотих,
Дотичні не в ціль,
Зовсім по-іншій осі,
І я замикаю вісімки
Між стінами божевіль,
А з ними нулі,
Як символи
Часу на цьому
Життєвому кросі.
Квадрати меншають,
Квартири меншають,
Діти - тепер дорослі,
Фрагменти повісті
Незавершені,
Епіграфи недописані,
Цитати - чужі і вицвілі,
І всі мовчать,
А з мене насправді досить!
Давайте крутнемо знову
Колесо, барабан, фортуну,
У кожного свій перехідник
В житті,
Для слів, для чуттів, для струму,
А в мене - в душі резистор,
І він не витримує шуму,
Перегорає, і забирає
З собою зайві усі контакти.
Добре б мати такий запобіжник!
Надміру опору,
Надміру напруги,
Надміру струму -
І ти виключився,
Серцевина котушки
Вилітає ти видихаєш,
Резистор створює магнітне
Поле навколо цього люду,
І ти від'ємний,
Вони від'ємні,
Відштовхуєтесь,
Не хворієш на цю безглузду
Застуду,
Під назвою "сіра маса",
Тебе оберігає інстинкт
Сильніше військ Ганнібала Барки
Чи генерала Корнелія Краса.
Живеш у окопному полі,
Навколо ще свіжі міни,
Хотів би віддатись долі,
Але хто ти такий, чого хочеш,
І хто тебе насправді замінить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442346
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: ДжоніПол