Я б хотіла часом загубити пам`ять,
але ліків цих в аптеці не знайдеш.
Бо від дум спекотно й накрива цунамі,
а до Смерті просто так і не прийдеш.
Я стою... потрохи в скроні б`є безвихідь.
Ти сказав: "Так буде краще нам обом...".
Без хлібини плаче долі черства крихта -
помира любов, не чуючи тепло.
Знов ці думи: може, я таки, проклята -
як йому розлука зовсім не болить.
Не женеться за життям, він хоче спати,
йому байдуже, що до кісток щемить.
Розумію, все потрібно пережити:
в світі гинуть від недуг скільки людей!?
Та любов оцю ніколи не спалити,
та й вже користі немає з неї геть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442216
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Ліна Біла