Приморозило.
Вечоріє день.
Морозець бере, аж пашить.
Тихо сніг іде.
Перший сніг іде.
Перший сніг іде , не спішить.
І таке шосе,
Наче срібне скло -
Ні слідів людських , ні вогнів.
Я до школи йду
На чуже село.
Ми удвох ідем: я і сніг.
І далекий світ.
І неблизький шлях.
І крадеться з заходу ніч.
І мені сія
Мій єдиний друг,
Мій єдиний брат -
Перший сніг.
Буде ще не раз -
Я - і снігопад,
І життя безрадісний гуж.
Без усіх образ
Подивлюсь назад -
Лиш мої сліди на снігу.
Серед тих снігів,
Серед тих доріг,
Хоч який життєвий сумбур,
Раз не зрадив фарт
І Господь зберіг -
Нарікати гріх на судьбу.
Він мені світив,
Він кружляв мені,
Слав під чоботи білий пух,
Посланець небес,
Білий-білий сніг -
Незрадливий мій перший друг.
Не одне село
Ще мені пройти,
Не один ще ліс вдалині.
…Ти ж мені світись,
Ти ж мені світи,
Хоч у спогаді , хоч вві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442149
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна