Нас Луцьк вечірній запросив у гості,
В осіннє місто диво ліхтарів,
Де кави запах до кав’ярень просить,
І музика лунає звідусіль…
Униз стежина, що веде до парку,
Вся в зелені, неначе йдеш у ліс,
Тут мимоволі кидаєш цигарку,
Яку з собою ти до парку ніс.
Вслухаємось про що шумлять тополі,
І линуть з парку крики пугача,
Снують закохані, щасливі юні долі
І зорі в темнім небі щось кричать.
А ми йдемо… Милуємось собором,
Вдивляємось у замкову красу,
Старим ідемо, по бруківці, двором,
Заходимо у паркову росу.
А тут, над Стиром клени золотяться
І лебеді з малечою не сплять,
Вони уже нікого не бояться,
Краса у парку – справжня благодать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442074
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Віталій Назарук