Безумний літній вечір...
П"янким відлунням спеки
цілує вітер плечі.
І бірюзова шаль
зісковзує звабливо,
і зовсім недоречі.
Приховую від тебе
у погляді печаль.
А погляд там, далеко,
де ніч втомила спеку.
В безодні незбагненній
втоплю свою печаль.
А ти мовчи.Так треба.
І я мовчу.У неба
вимолюю для щастя
нам прихисток-причал.
А море не втихає...
Цілуєш, ніби вітер...
І пальці у волоссі
вид́ихують мигдаль.
А море проганяє...
Зал́ишили крайнеба
сліди іще незмиті
і бірюзову шаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2013
автор: Оля Бреславська