Не вмію говорити я солодкими словами
Тому я ще блукаю невідомими стежками
Шукаю рифми , ховаю недоторкані долоні
І ще холодні скроні
Ти запали ще не розпалений вогонь
Мінливий настрій вмить розтопить кригу
Ти просто зацілуй і правду в очі поклади
І вірність дотику ти збережи
Тільки благаю «Не бреши!»
Не вмію говорити я солод той оману
Ти захмелій від мене і я тоді розтану
Обійми заплету в вінок, зав*яжу вірні стрічки
Щоб не дивився «Ти» на інший берег
Тієї ще непізнаної річки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442023
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: метелик вітру