У сумлінні проростають маки
Вогняним, обпеченим докором.
Там життя з розмахом Керуака,
Невідкриті двері в коридорах.
Часом шепіт грає пелюстками
Несказанним, онімілим словом.
В кожній квітці між фотокартками
Розпочата й незавершена розмова.
Якщо що, прошу, не сперечайся
За образ найпершої ознаки
Просто обговоримо, інакше
У сумлінні квітнуть нові маки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442003
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Eldunari