Написала би казку про те, як щоночі
замикаю повіками твій образ
ключиці..волосся..погляд.. ті очі,
що зводили з розуму раз-по-раз.
Як зіплетені душі тонкою ниткою
міцно так, що міліметрів теорію
можна вважати пустою вигадкою.
Ось така собі мила історія.
А ріка розмиває життям береги
і сліди наших душ забирає з собою
і від дотиків пальців на стінах хрести
тече туш. на щоках чорні відбитки болю.
І вже мабуть без сенсу чекати дива
соромити очі свої повз мрії
розбивається, кажуть, на щастя. Щаслива?
Я без тебе такою, вибач, не вмію
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441580
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Аліна Звіздецька