Відпочиваю я від рим –
Пишу прозові афоризми:
Мене не тішить вже ні Крим,
А ні поетові харизми…
Я хочу враз втонути в рай
Духмяних трав, п’янких покосів…
Нехай буя наш рідний край,
Нехай земля дари приносить!
Та щось не тішить милий рай,
Не п'ються всмак меди і води:
Плюндрують пси наш рідний край,
Твою, Вкраїно, пишну вроду...
Щоб нам щасливіше жилось –
І мужу, і тендітній жінці, –
Вже час робить з землею щось,
Із краєм нашим, українці!
Втришию гнати «янучар»,
Заброд, манкуртів, злих чужинців;
Очистить землю від примар,
Які ганьблять нас, українців!
Ми, як один, усі в ряди
За свою неньку впоруч станем.
Повстань, Вкраїно, та іди,
Як Гетьман* наш, єдиним станом…
Бо ж недарма тут землю цю
Господь для щастя нам окраяв!
Женіть паршиву геть вівцю
З землі, що має бути раєм!
[b]Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –[/b]
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
__________
*Гетьман – тут Богдан Хмельницький.
02.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Олекса Удайко