здавалося б, ти як ніколи мій
ну але ж я була твоя із самого початку
але любові, їй,моїй такій німій
їй, мовчазній, ти знов пробач,і знов і знов віддайся без останку
без слів, без дотиків, без тих думок
на них немає часу, у нас лічені години
лише тоді, можливо, як прийде світанок,
ми зрозуміємо, що із півроку в нас залишилось лиш півгодини
ми так бездумно марнували час
на дурнуваті балачки про наші вчинки
і ось я у машині, я відчуваю ту вологість трас
а у душі любов й її невтомно гріючі іскринки
і ось переді мною неймовірної краси міста
ну а над ними таке ж саме блакитне небо
але коханий, я так ненавиджу місця
в яких не відчуваю я хоч часточку від тебе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441496
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: katerine alfer