Ти – пісок на долоні. Я знаю: втечеш разом з літом.
А тоді тебе знову ковтати, немов ліків дозу.
І ти будеш мені особливим неторканим світом,
Про який би писати й писати поезію, прозу.
Моє море – це ти. І в тобі я вже встигла втонути.
Знову врізалась хвилею в берег, вогнем кудись в воду.
І ти будеш мені міліграмом смертельним отрути,
Поки вивчу тебе – наймінливішу в світі погоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441455
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Fairytale