На все потрібен час.
Убивця-час.
Він все лікує, бо усе вбиває.
Він знає тільки, що мерці - мовчать,
Що вічного нічого не буває,
Що все минає,
Все минає,
Все,
І - щонайперш - благенький світ емоцій,
Що взагалі - відсутній зміст і сенс
У всьому, що ще є на цьому боці
Земного світла, що звемо життям,
Любов’ю, гнівом, щастям, каяттям,
Тих почуттів, що за безсмертя маєм,
Бо час приходить - і усе вбиває…
І я собі кажу - якщо це так,
Якщо душа людська передосіння
Стирається, немов старий п’ятак,
Не маючи надій на воскресіння
Своїх страждань і молодих надій,
Довіри й віри ілюзорних мутлів,
Що бідній, їй лишається тоді?
Одна велика-превелика мудрість
Всепрощення і всепрощення,
чи
Велике біле поле збайдужіння?
Кажу собі: не плач і не кричи,
Не проклинай -
Чекай свою годину.
Вона прийде і вилікує, бо
Лиш тільки час уб’є твою любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441409
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна