так,
моя старість вже на підході,
наче втомлений злодій
навмисно лишає сліди,
народи мені поміч, янголе,
щоб ці закутки були втішністю
чи торішнім бажанням
нікуди не йти.
розпусти своє бачення,
я розбитий безхатченко
й не шкодую про жодне із вбивств.
з товариством гучним
розпинав власні дні,
а сьогодні в мені
тільки старість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441292
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Biryuza