Сніг більше так гучно не гуде у моїй скроні.
Вчорашнє завтра закрило за собою двері і там плаче.
Забилось тихенько в куток і споглядає з-під лоба на мої кволі і незграбні руки.
Споглядає подряпини у проміжку слів твоїх і проміжку моєї мовчанки.
Речі, які не настали, залишились у пустці.
Так дивно, коли життя поділяється на коли ти можеш писати і коли ти не існуєш зовсім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441271
Рубрика: Верлібр
дата надходження 03.08.2013
автор: Gabriet Ksenia