Мы не умеем прощаться, -
Всё бродим плечо к плечу.
Уже начинает смеркаться,
Ты задумчив, а я молчу.
В церковь войдём, увидим
Отпеванье, крестины, брак,
Не взглянув друг на друга, выйдем...
Отчего всё у нас не так?
Или сядем на снег примятый
На кладбище, легко вздохнём,
И ты палкой чертишь палаты,
Где мы будем всегда вдвоём.
_ * _
Ми ще не вмієм прощатись, -
Буваємо разом скрізь.
І вже починає смеркатись,
Між нами мовчання до сліз.
Ввійдемо в храм, а в ньому:
Панахида, хрестини, шлюб.
Геть йдемо, очі ниць, до долу...
"Все не так у нас"- шепіт губ.
Чи на цвинтарі в сніг прим"ятий
Сядем поряд, легко зітхнем.
І ти палицею палати
Креслиш: мИ там удвох живем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440953
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Радченко