Пане, Ви не пишете мені,
Ось я кричу про власне існування,
Надію ж рубаєте на пні,
Ох як же остогидло це мовчання.
Пане, Ви не пишете мені,
Вірте, я вже втомилася від себе,
Хоча б хвилину метушні,
Поруште тишу, мене ж це так шкребе.
Пане, Ви не пишете мені,
О, не бійтеся мене відволікати,
Мрію про послання на стіні,
Що нас зможе так приємно обпекти.
Напишете чи ні - не знаю,
Чи впускаєте мене в свої думки,
Тепер ковток міцного чаю
Надихає записати ці рядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440948
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Лілея Лозова