Померла Ориська, останніх два дні
Вона не виходила з хати,
Ходили по черзі сусіди й чужі,
Щоб бабці водиці подати.
Жила наче перст, чоловік із війни,
Додому чомусь не вернувся,
Напевно, лежить у далекій землі,
Чи просто Ориську забувся…
Дітей не було, все життя ланкова,
Мозолисті руки боліли,
Копала город і рубала дрова,
Бо кості старечі не гріли.
Вдягала тернову хустину часом,
До церкви ходила молитись,
А вдома молилась щодня перед сном,
Їй молодість мала наснитись…
Як час невблаганно біжить до кінця,
Немає Ориськи, ні хати,
Один лише раз вона йшла до вінця
І вміла кохання чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440181
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Віталій Назарук