Аж шва́ркнув попільничкою старий
З-за вух сорокарічному синочку:
«Сам зароби на «дайте закурить»!
Хоч раз в житті влаштуйсь на день робочий...»
Син – дзигою крутнув слова у роті,
І чоботом - на татові хліби:
"А ти - за вік батрачень на роботі
Мені - й на цигарки не заробив...
Як хочеш знати: як захочу я -
За тиждень більш Арбузова зароблю...»
Старий, так ...схлипнув: «мати, це ...чия?
Чиє дитя зросло на нашім полі?..»
...Змарнілий і рішучий батько - жінці:
«Пробач, готуйсь, народжуємо знов...
Он, фельдшер каже - можна в кожнім віці
Народжувать тепер синів й дівиць...
І хиби виховальні виправлять
З усіх можливих змог, несил, знарядь...
Так... жодних заперечень! І відмов!»
P.S.
...Подія проросла червоно-біла:
«Дитя мале, Ви чули? ...в шахтара...»
І люди, як їм звично, гомоніли:
Здуріли вже на старість дід й стара...
29.07.13 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440173
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.07.2013
автор: Юхниця Євген