Сумую за тобою щонедень,
у свято навіть, як ти зовсім поруч.
Це не бравада чи, пробач, мігрень,
а серця біль у вже зимову пору.
Це тихі-тихі дзеркала осонь,
це магія і згубна чаша срібна.
Не осуди, що посеред безсонь
мені в мовчанні ти завжди потрібна.
Небесна просинь в сірих журавлях
мені малює образ твій, як мрію.
Коли я скам`янію на вітрах,
твою любов нарешті зрозумію.
[i]вересень 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440163
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Чир Нестор