Багряний мокрий килим у нас під ногами.
Багряні мокрі плями на твому обличчі.
Навіть кінець світу не завадить нам бути нами.
Сьогодні ми стали ріднішими, стали ближчими.
Кричи, нехай кожен почує, що ми досі живі.
Кричи, просто, щоб не відчувати самотність.
В твоїй душі дощі, в моїй - дощі.
Нас затопило, ми задихнемось в безодні.
Давай поцілуємось, так, мабуть, легше дихати.
Я буду творити для нас повітряний вакуум.
Безглуздя, правда? Абсурди можеш не слухати.
Просто керуйся мною, а не знаками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439640
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Комета