У пам’ять вічністю струмки
Летять, як диво-каруселі.
В руках у долі акварелі,
А колір золотий таки.
На полотно ти поклади
Кохання наше назавжди.
У пам'яті цвітуть сади.
Чудові пахощі весни
І жовті квіти на осонні,
Похилі трави безборонні.
Як впасти росам поясни.
Не треба берегом іти,
Мене нема, там тільки ти.
На вітрі хвилі самоти.
І знову сонце і дощі,
І грози стукають у двері,
І плями мокрі на папері,
І душі наші не в плащі.
Рояться в пам’яті думки,
Життя гортає сторінки.
У пам’ять вічністю струмки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439489
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Тамара Васильєва