Моя примара безкінечних днів ...
самотніх...
Прийшов і молишся на мою самоту
Вже, звісно, не таку сумну, як ту,
А більш зухвалу, майже безтурботну...
Приніс в долонях й тихо положив
До мого ліжка, ти якесь кохання,
Знов натякаючи про сильне і останнє...
Та світло вимкнулось і ти його здушив.
Мій любий привид, ти мені брехав,
Що не залишиш в спокої на волі,
Що будеш вісником моєї долі,
Моїм володарем з безмежним колом прав.
Твоя істота ніжна, не співа,
Коли ти знову падаєш додолу..
А я втрачаю мову, сили й волю,
Аби твої, знов, цілувать вуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439456
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Лєха Суслик