Сумнівний рубіж


                                             [i]«…ми  вийшли  на  рубіж».
                                                                                         Борис  Олійник[/i]

Так  і  живем:  ми  вийшли  на  рубіж
укотре  вже,  а  злагоди  нема.
І  21-й  ріже,  наче  ніж,
і  знову  не  весна  у  нас  –  зима.
І  знов  Дніпро  закутий  в  береги,
сумує  в  злотоверхому  Богдан,
бо  ми  свободу  не  уберегли  –
пішла  в  полин,  неначе  у  туман.
Під  тягарем  дошкульних  лихоліть
в  юдóльні  злигодні  за  рядом  ряд
злягли  ми  знов…
…Неподалік  стоїть
не  лицар,  ні,  –  нестарший  «старший»  брат.
І  понукає  нами,  під  обріз
узявши  всіх  до  самих  немовлят.
Кривавиться  вгорі  Великий  Віз
від  наших  неприкаяних  утрат.
Своє  ж  охвістя  (тéмряві  уми)
йому  не  суперечить  ні  на  гріш.
…  Вороння  кряче  нам  услід,  бо  ми,
мабуть,  іще  не  вийшли  на  рубіж.

  [i]12.01.2013[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439407
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Чир Нестор