Знов Бог дав день, та ще чудовий ранок
З молитвою збудилася зі сну.
Наснились діти, мов ясний світанок,
Котрих за руки в літечко веду.
Це тільки сни. Вже стільки довгих років,
А я чекаю вісточок від них.
Вслухаюсь в звуки, наче чую кроки
Своїх дітей до болю дорогих.
Дай Боже їм здоров"я, добру долю,
Молюсь за них, і прошу про одне,-
Щоби не знали маминого болю,
Як їх життя на захід поверне.
Піду мабуть, попораюсь по хаті,
Бо може нині хто із них буде?
Ох діти-діти, як же важко знати,
Що старість кожний день собі краде.
Вам ніколи... Є справи, і робота,
Та й свої діти - сонце у вікні.
А в мене в хаті, самота й скорбота,
Снами живу, й рахую сумні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438709
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2013
автор: Ніжність - Віталія Савченко