Обмануті серця не вірятьбільше в казку
Не притаманне їм вдягати підлу маску
Але душа так прагне взаємності й тепла
А може й щирі почуття це й помилка й драма
Він і вона- Симпатія
Колишня біль і ще й висока брама
Вони обпечені одним вогнем
І ще образа плаче ятрить сльозами рану
А юність хоче шаленіти від любові
Й забути ту наївну мелодраму
А може суму і печалі вже доволі
Заставити шукати з присмаком чужої долі
Ну і свою покласти в іншу на роздоллі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438703
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2013
автор: метелик вітру