Грається собі ляклива тінь.
В душу молоду жбурляє листя.
Вчепиться від стоп і до колін:
Навіть до вікна не дасть присісти.
Відвертає посмішки людей,-
Відстанню обмежили нон грату.
Присмак болю у старих речей,
Зовні і в собі...Будуєш ґрати.
Світ тобі відкрив залізну спину.
Очі і лице дарує тим,
Хто завчасно живить магазин.
Ну а ти.а ти...один.
Виродились,мабуть,почуття,
Гуманізм і братерські турботи.
СНІД проклав коріння до путя:
Вирок - і тебе скоріш в болото.
Ти і не людина,і не мрець,-
Цим себе загнав у невагомість.
Хочеш бути тут,а може й десь.
Та у самоті гниєш натомість.
Карма в світі:зрозуміє той,
В кого вище людяність,ніж статки.
Є душевно рідкісне тепло,
І знущанням він поставить крапку.
Звикнути боротись - це твій спосіб
У новому придбанім житті.
Хай як є,та ти Людина досі,
І майбутнє колоситься у руці.
І не бійся жити серед хижих.
Ти не дарма зовсім народивсь.
Вирок - це нова сторінка в книзі.
Не шукай кінця,а щось пиши!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438655
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.07.2013
автор: Ліна Біла