́[i]Вона, подарувала –
Мені надію,
Вона, розповідала –
Про свою мрію.
Вона мені казала,
Що вже так давно на те чекала
І сумувала, сумувала –
Бо кохала,
Бо кохала до нестями.
Та й так жила днями і ночами –
Жила лиш тими почуттями.
Та небо плакало дощами –
Немов разом із нею сумувало.
Тоді, Вона іще не знала,
Що доля нам зустріч віщувала
І як веселку, після дощу –
Кохання дарувала…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2013
автор: Валерій Кець