Два сини, ще орлята малі,
Батька завжди стрічали в дворі
І горіли в дворі ліхтарі,
Як приходив татусь при зорі.
А матуся горнула обох
І просила: «Іще підождіть…»,
Сльози падали наче горох
І молилась: «Не бути біді…»
І татусь повертався завжди,
Щоб на руки узяти синів,
Вміло серце його привести,
Хоч в ночі і не видно слідів,
Повертався з роботи татусь,
Утомився, та вдома сім’я,
Добре знав, що сини його ждуть,
Часто пішки ішов крізь поля.
І раділа дружина й сини,
Часто рідні казали: «Люблю!»
Йому затишно вдома було,
Як зіницю беріг він сім’ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438609
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2013
автор: Віталій Назарук