Дещо про тещу.

Як  зібралися  побратись
Костя  і  Мариня
Кость  узяв  дружка  -  Тараса
Щоб  не  дали  диню.

Як  годиться,  розказали  
Що  тут  є  голубка,
Та  і  голубу  кортить
Оженитись  …
   Хутко  -  швидко  стіл  накрила
Мати,  себто  теща
Підсипає,  наливає
Добрим  словом  лещить
Та  на  зятя  лиш  погляда,
А  в  очах  –  сльозинка
-  (Якщо  дочка  в  неї  вдалась,
Добра  буде  жінка!)  -

Це  Тарас  не  преминув
Костіку  сказати,  
Коли  вийшли  мужики
Тютюн  посмоктати.

-Ти  мене  ,Тарас  не  вчи,
Вчила  мене  мати.
Тож  калачик  тертий  я,
Знаю,  що  казати.

Чоботом  розтер  бичка
Та  до  тещі,  в  хату.
Тай  давай  її  рядном
Мокрим  накривати.

- Мнє,  очкі  втірать,  не  треба
Не  вчора  родівшись,
Дєло  собственно,  у  чому?!
Тільки  оженівшись,  
Ми  поїдемо  ДО  МЕНЕ  !
До  мами  МОЄЇ  !!!

-Шо,  хотєлі  мамцю  трошки
Поруліть  сім’єю?
Щоб  пахав  на  вас?  Городи,
стайня,  свині,  кури?
- І  щоб  їв  самий  сухарик
І  носив  лиш  цури?

(Теща)  -Сину,  Костіку,  не  треба
Доню,  я  ж…  ой  лихо
Лавку  мацає  рукою
Тілом  дрижить  тихо…

Хихотіння  чуть  Тараса,
Мариня  –  як  миша.
А  міцненький,  зятів  голос
На  шматки  рве  тишу.

-Тёща  –  єто  враг  народа,
Єто  усі  знають!
Шось  ворожать,  підсипають
Потім  підливають
Нас,    як  рідних  чоловіків,
Під  каблук  вганяють.

-Змеі,  аспиди  палзучі,
Насквозь  всех  вас  бачу!
Як  згадаю  нашу  долю,
Аж  гірко  заплачу…

(Теща)  -Щас,  у  мене  ти  заплачеш,
Лиходій  рогатий!
-Де  ж  це  ти  його  знайшла,
Цього  супостата,
Щоб  позорити,  свиня,
Вліз  до  мене  в  хату?!

Як  ухопить  рогача,
Як  зачне  періщить…
Зятя,  Костіка  драгого,
Тільки  вітер  свище!

- Мама,  Костіка  нє  надо!!!
Та  і  до  Марині:
- Не  виси  ти  на  руці,
Бо  втечуть  же,  свині!


Коли  курява  злягла,
Й  собаки  відстали,
Десь  за  сьомою  верстою
Парубки  ледь  стали.

(Костік  важко  дихаючи:)
-Отак  …  братан,...  пам’ятай…
Скільки  будеш  жити  –
- В  кожній  тещі  –  змій  сидить,
Вмій  його  збудити!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438545
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 20.07.2013
автор: Ромео та Джульетта